Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року Справа № 914/3010/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Петренко А.С.

від відповідача: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р.

у справі № 914/3010/13 Господарського суду Львівської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна"

про стягнення 21 257,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.12.2013р. (суддя Коссак С.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. (судді: Гнатюк Г.М., Кравчук Н.М., Мирутенко О.Д.), у задоволенні позову Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" 12955,73грн. пені, 7797,31грн. 3% річних, та 500,26грн. інфляційних втрат відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.525,599,612 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,43 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій залишений поза увагою той факт, що платежі від 23.08.2011р. на суму 462505,95грн., від 25.08.2011р. на суму 582414, 90грн. та від 29.09.2011р. на суму 412361,52 за договором №22/11-0224/19 були зараховані за договором №24/11-0224/19-0/ПД. Відповідач в листі від 28.05.2013 року фактично визнав заборгованість у розмірі 166752,30грн. за договором №22/11-0224/19.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

07.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник,) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кроно-Україна" (покупець) укладено договір №22/11-0224/19 поставки природного газу (надалі - Договір). За цим Договором постачальник зобов'язується поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в пункті 1.2. цього договору. Період поставки газу - з 01січня 2011року по 31грудня 2011року. Додатковими угодами до Договору сторони погоджували ціну за 1000ку.м. газу.

Відповідно п.4.1. Договору, оплата за природний газ з врахуванням вартості транспортування територією України проводиться покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: - оплата в розмірі по 34 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу: - оплати в розмірі по 33% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа та до 15-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ з урахуванням вартості транспортування територією здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивачем за відповідними актами приймання - передачі відповідачеві у період з січня по жовтень 2011року поставлений природний газ на загальну суму 11054133,30грн. Виставлені позивачем рахунки на оплату природного газу були оплачені відповідачем своєчасно, тобто у відповідності з умовами п.4.1 Договору. Загалом відповідачем було перераховано позивачеві 12310023,84грн.

Однак, на думку позивача, розрахунки здійснювались відповідачем несвоєчасно, тому позивачем, починаючи з 06.11.2011р., було нараховано 12955,73грн. пені, 7797,31грн. 3% річних, та 500,26грн. інфляційних втрат.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із встановлених судовими інстанціями обставин, відповідач виконував свої зобов'язання з оплати за поставлений позивачем природний газ належним чином, тобто своєчасно та у повному обсязі, тому у позивача були відсутні підстави для нарахування сум пені, річних та інфляційних втрат. А відтак, господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що платежі від 23.08.2011р. на суму 462505,95грн., від 25.08.2011р. на суму 582414, 90грн. та від 29.09.2011р. на суму 412361,52 за договором №22/11-0224/19 були зараховані за договором №24/11-0224/19-0/ПД та лист відповідача від 28.05.2013 року, то суди надали цим доводам належну правову оцінку, яка не спростована скаржником.

Разом з тим, в силу вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.2014р. у справі №914/3010/13 - без змін.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.